WOWAKIN: Старі мелодії. Нова енергія. Концерт у рамках 9-го Фестивалю відродженої музики

неділя, 23 серпня 2026 року 19:00 Літній театр імені Гелени Майданець вул. Юліана Фалата, 2, Щецин абонементи та квитки: www.redita.art Паула Кінашевська – скрипалька, співачка Бартоломей Возняк – композитор, мультиінструменталіст Матеуш Ваховіак – акордеоніст, піаніст Марта Маслянка – цимбалістка, інструменталістка Казімєж Ніткевич – трубач Ніна Кодорська – вокалістка Фестиваль відродженої музики – це подія, присвячена музиці, яка з різних причин зникла з наших концертних залів, пам’яті та повсякденного культурного досвіду. Ми повертаємо до життя забуті твори, давні виконавські традиції, невідомих композиторів та музичні світи, які роками залишалися прихованими в архівах, рукописах або місцевій пам’яті. Окрім відкритих заново шедеврів, ми також презентуємо митців, які творчо розвивають давні традиції та надають їм нового змісту. Чому саме у Щецині? Історія нашого міста — це історія безперервних зустрічей, міграцій та взаємопроникнення культур. Тут кожна музика може почуватися як вдома. Цьогорічну редакцію ми відкриваємо концертом гурту WoWaKin & Przyjaciele – митців, які у винятковий спосіб показують, що відродження музики не обов’язково означає лише пошук забутих нот в архівах. Під час концерту ми почуємо, зокрема, твори, підготовлені гуртом для хітового серіалу Netflix «1670», а також пісні, танці та мелодії, вкорінені в давній народній культурі. У нас складається враження, що в останні роки захоплення польським селом б’є всі рекорди. Вже забуто ярлик колишньої «цепеліади», закінчується захоплення глобальною культурою, здається, що вкотре у пошуках того, що цінне, ми звертаємося до коренів, природи, простого життя, керованого нескладною філософією. Трохи як Аніела Адамчевська, ми з полегшенням відкидаємо жорсткі конвенції, щоб на повні груди вдихнути життя. Нарешті ми можемо аплодувати, коли нам дуже подобається, одягатися вільно, тупати ногами! Музика створює панораму справжніх емоцій, тексти висвітлюють тягар і поетику повсякденності, а криве дзеркало, в якому ми дивимося на себе, дозволяє по-іншому поглянути також на наші власні, сьогоднішні справи.