Жінки в тіні канону. Забуті шедеври для органу. Концерт у рамках 9-го Фестивалю відродженої музики

Фестиваль відродженої музики — це захід, присвячений музиці, яка з різних причин зникла з наших концертних залів, пам’яті та повсякденного культурного досвіду. Ми повертаємо до життя забуті твори, давні виконавські традиції, невідомих композиторів та музичні світи, які роками залишалися прихованими в архівах, рукописах або місцевій пам’яті. Окрім відкритих заново шедеврів, ми також презентуємо митців, які творчо розвивають давні традиції та надають їм нового змісту. Чому саме у Щецині? Історія нашого міста — це історія безперервних зустрічей, міграцій та взаємопроникнення культур. Тут кожна музика може почуватися як вдома. Програма «Жінки в тіні канону» презентує творчість композиторок, твори яких протягом довгих років залишалися поза основним потоком концертного обігу. Репертуар охоплює твори, створені в різних десятиліттях XX і XXI століть, але їх об’єднує один спільний елемент: маргіналізація, яка не має жодного художнього виправдання. Більшість композиторок, представлених у програмі, у свій час були активними, шанованими та публікувалися, проте їхня музика не здобула міцного місця в органовому каноні. Твори Джоан Тауер, Мері Гоу, Флоренс Прайс та Ліббі Ларсен представляють американську органну традицію, в якій інструмент поєднується з концертними ідіомами, симфонічним жестом та характерною для XX століття інтенсивністю звучання. «Power Dance» Тауер та цикл «Aspects of Glory» Ларсен демонструють сучасне мислення про фактуру та підхід до ритму; «Elegy» Гоу та «Passacaglia and Fugue» Прайс повертають до життя мову композиторок, які у свій час перебували на маргінесі музичних інституцій. Гражина Бацевич з’являється у програмі в нетиповій для себе ролі авторки органної музики – «Esquisse» є прикладом її зацікавленості звуковою концентрацією та лаконічним жестом. Твори Надії Буланже розкривають її менш відоме творче обличчя, далеке від стереотипу «великої педагогині». У свою чергу, «Te Deum» Жанни Демессьє є одним із найважливіших прикладів віртуозної органної літератури ХХ століття — твором, який, попри виняткову якість, досі залишається на периферії репертуару. Концерт підкреслює, наскільки обширною, різноманітною і досі маловизнаною є спадщина жінок-композиторок. Поєднання творів не тільки демонструє широту естетики та технік, а й вказує на необхідність перегляду органового канону, в якому творчість жінок досі залишається недостатньо представленою.